(Запорізький національний технічний університет)
Останнім часом все більше розповсюдження та актуальність набувають деталі з жаростійких, корозійностійких і зносостійких конструкційних матеріалів [1, 2, 4]. У зв'язку з розвитком наукових виробництв в Україні, стало важливим підвищення надійності й довговічності деталей машин, вузлів агрегатів відповідального призначення [3, 4], особливо у металургійному виробництві, машинобудуванні, а також у сільському господарстві. Вирішення цих задач тісно пов'язане зі зміцненням поверхні виробів [6-8]. Однім з найбільш ефективних технологічних напрямків підвищення експлуатаційної стійкості деталей з високовуглецевих матеріалів, які використовують в індустрії, є нанесення на їх робочу поверхню різних покриттів [9-14]. Економічним (відносно підкладки) методом зміцнення поверхні є хіміко-термічна обробка (ХТО) в умовах саморозповсюджуваного високотемпературного синтезу (СВС) [15-19]. Цей метод дозволяє отримати покриття із заданим комплексом властивостей зміцнюємих виробів, а саме дозволяє забезпечити жаростійкість, корозійну стійкість, та зносостійкість [20-21]. У результаті вірішена актуальна, науково-практична задача розробки порошкових СВС-сумішей для отримання багатокомпонентних захисних покриттів в умовах СВС, результатом якої є створення нових багатокомпонентних захисних покриттів на високовуглецевих матеріалах в умовах СВС, які дозволяють забезпечувати високий рівень показників жаростійкості, корозійної стійкості та зносостійкості. В роботі вперше були визначені закономірності впливу легування багатокомпонентних захисних покриттів високовуглецевих матеріалів на структуру і властивості захисних шарів, що отримані в умовах СВС, встановлені залежності впливу складу порошкових СВС-сумішей на теплові характеристики процесу, розроблені регресійні моделі, що описують вплив технологічного режиму та легуючих елементів на товщину і жаростійкість покриттів, які дозволили розробити оптимальні склади СВС-сумішей.
Список літератури Ключові слова
